Історія створення шоу
Пагода Тхай, Ти Дао Хань і витоки лялькового театру на воді
«Квінтесенція Тонкіна» — це не вигадане шоу, воно виростає з реального місця та справжньої традиції. Ось історія, на якій воно ґрунтується, і чому це місце має таке значення.
Check dates and availability ↗Шоу, нерозривно пов'язане з місцем
Більшість масштабних туристичних шоу можна було б поставити будь-де; це — ні. Воно розташоване біля підніжжя гори Тхай поруч із пагодою Тхай (Chùa Thầy), однією з найдавніших буддійських пагод В'єтнаму, і черпає свої теми безпосередньо з цього місця — духовного життя пагоди, пов'язаних із нею легенд і фермерських сіл навколо. Це оточення — не декорація, обрана заради гарного вигляду; це першоджерело.
Чернець у центрі
Пагода Тхай пов'язана з Ти Дао Ханем — ченцем XI–XII століть, чия історія проходить крізь в'єтнамську буддійську та народну традицію. Його вшановують у цій пагоді, а в народній традиції він також пов'язаний із театром ляльок на воді — мистецтвом ляльок, що виступають на водній поверхні й розвинулося в селах дельти Червоної річки. Саме тому шоу, побудоване на водній сцені, на цьому місці, має логіку, якої не мала б звичайна гала-вистава.
Water puppetry, briefly
Водний ляльковий театр (múa rối nước) — це народне мистецтво північного В’єтнаму, якому вже багато століть: лялькарі стоять по пояс у воді за ширмою й керують фігурами над водою за допомогою занурених жердин і ниток. Він виник із залитих водою рисових полів дельти як сільська розвага й досі залишається однією з найсамобутніших традицій регіону. The Quintessence of Tonkin масштабує цю інтимну сільську форму до повноцінного спектаклю просто неба, не зраджуючи своєму корінню.
The countryside it depicts
Окрім духовної історії пагоди, вистава насправді розповідає про ритм сільської Півночі В'єтнаму — Бакбо, або Тонкін, із самої назви: вирощування рису, рибальство, залицяння, свята. Те, що більшість цього виконують місцеві фермери, а не професійна трупа, — свідомий вибір, і саме це не дає побутовим сценам скотитися до листівкової банальності. Ви дивитеся, як місце грає саме себе.
Чому знання історії допомагає отримати більше задоволення
Вам не потрібен жоден із цих контекстів, щоб відчути силу вистави — вона працює як чисте видовище — але трохи контексту загострює сприйняття. Знання того, що водний павільйон, який піднімається зі сцени, нагадує озерний павільйон при справжньому храмі неподалік, що мистецтво водних ляльок зародилося на рисових полях, подібних до тих, що на сцені, і що багато виконавців — місцеві селяни, перетворює гарну годину на щось із корінням. Це різниця між переглядом шоу та спостереженням за тим, як місце розповідає вам про себе.